В даний час артроз є однією з найпоширеніших патологій опорно-рухового апарату і найчастіше зустрічається у людей віком від 40 до 60 років. Ще зовсім недавно на це захворювання страждали переважно пенсіонери, проте зараз ситуація змінюється через відомі причини – малорухливий спосіб життя, нерегулярне харчування та травми сприяють розвитку дистрофічних процесів у суглобах і порівняно молодих людей.
Згідно з прогнозами, у найближчі роки кількість хворих на деформуючий артроз тільки збільшуватиметься, вже зараз їх загальна чисельність становить близько 8%. ДОА плечового суглоба та інших зчленувань є однією з основних причин втрати працездатності та отримання інвалідності.
Причини та механізм розвитку
Артроз плеча відноситься до хронічних патологій, що вражають переважно хрящові тканини, що покривають суглобові поверхні кісток. Однак це не означає, що причиною є порушення в самому хрящі: артроз – захворювання багатофакторне та розвивається під впливом цілого ряду зовнішніх обставин.
Деформуючий артроз плечового суглоба називається омартрозом і може вражати акроміо-клавікулярний суглоб (з'єднання лопатки і ключиці). Існує кілька основних причин, що сприяють виникненню хвороби:
- високі фізичні навантаження, пов'язані із зайвою вагою та спортивними тренуваннями;
- травми, вроджені та набуті аномалії скелета – кіфоз, сколіоз, варусна чи вальгусна деформація нижніх кінцівок, а також неправильне зрощення кісток після переломів;
- порушення регенераційної здатності хрящів на тлі запальних, гормональних порушень або недостатнього кровообігу;
- прискорене зношування внутрішньосуглобових елементів через брак суглобової рідини.
Суглоб плеча є найбільш рухливим, оскільки утворює кулясте з'єднання. Це найвільніший суглоб, у якому рух може здійснюватися навколо безлічі осей. Незважаючи на те, що на практиці людина використовує лише 3 осі обертання, плече часто піддається різним вивихам та підвивихам. Саме тому найпоширенішим є травматичний артроз плечового суглоба.
До групи підвищеного ризику розвитку посттравматичного артрозу входять чоловіки, які переступили віковий рубіж у 60 років. Більшість пацієнтів – це люди, які працюють на важкому виробництві (вантажники, будівельники), та спортсмени. Ушкодження відбуваються внаслідок частих та різких перепадів тиску між кістками всередині суглоба.
Оскільки у більшості людей права рука є домінуючою, найчастіше діагностується артроз правого плечового суглоба.
Спровокувати плечовий артроз здатні такі фактори:
- хірургічні втручання на суглобі;
- генетична схильність;
- інтоксикації отруйними речовинами у побуті чи виробництві;
- гормональні зрушення у постменопаузальному періоді у жінок;
- переохолодження;
- порушення нейродистрофічного характеру в шийному або поперековому сегменті хребта (плечолопатковий періартрит, синдром клубової-поперекового м'яза).
Безпосередня причина дистрофічних змін у суглобі – зниження здатності хряща до самовідновлення. У нормі хрящова тканина гладка, еластична та міцна. У процесі розвитку артрозу вона поступово втрачає свої властивості, стає шорсткою та розшаровується. В результаті на хрящі з'являються сколи, які плавають в порожнині суглоба і травмують синовіальну оболонку.
Прогрес захворювання призводить до звапніння, окостеніння та появи кіст в хрящових тканинах, а також потовщення суглобової капсули та внутрішньої оболонки. Через стоншування хряща кістки практично оголюються і починають деформуватися, а по краях формуються кісткові шипи - остеофіти.
Підвищення навантаження на м'язово-зв'язувальний апарат провокує фіброзне переродження тканин і схильність до різних розтягувань і розривів. Іноді суглоб може «йти» у стан підвивиху. У запущених стадіях рухова здатність різко знижується і розвивається кістковий анкілоз (зрощування суглобових поверхонь кісток).
Стадії та симптоми
Деформуючий артроз плечового суглоба розвивається непомітно і здебільшого дається взнаки несподівано. Оскільки кровоносні судини та нервові закінчення у хрящах відсутні, перші симптоми виникають лише тоді, коли патологічний процес вийшов за межі суглоба.
Біль – це найхарактерніша ознака артрозу, причому больові відчуття чітко пов'язані з фізичними навантаженнями та метеоумовами. При ураженні плеча виникають болі давить і ломить характер, а також тупі і ниючі болі, які віддають в передпліччя і кисть. Біль заважає рухати плечем чи рукою, тому амплітуда рухів суттєво знижується.
Симптоми артрозу плечового суглоба такі:
- больовий синдром, що посилюється при піднятті або відведенні руки назад;
- нижній край ключиці або лопатки болісні та гарячі на дотик;
- плече виглядає опухлим і почервонілим;
- тугорухливість і хрускіт при рухах.
Увага:іноді важко зрозуміти, що саме болить – лікоть, кисть чи вся рука. Тому дуже важливою є своєчасна діагностика для з'ясування причин хворобливості.
Плечовий артроз розвивається у три стадії, при цьому його ознаки стають дедалі інтенсивнішими. Спочатку відчувається лише дискомфорт та невелика болючість після тривалого фізичного навантаження. У стані спокою все безслідно минає.
На першій стадії артрозу пошкодження хрящової тканини незначні, проте на рентгені можна побачити деяке звуження суглобової щілини, контури якої змінюються з круглого на витягнуте.
Друга стадія наполегливо заявляє себе стійким больовим синдромом, який завжди проходить навіть у стані спокою. Тугорухливість і обмеженість рухів посилюється, найважче відвести руку назад. На цій стадії хворі найчастіше звертаються по медичну допомогу, оскільки прояви артрозу значно знижують якість життя.
Ситуація посилюється тим, що через болючість людина уникає зайвих рухів. Це веде до ослаблення та подальшої атрофії навколишніх суглобів м'язів. Рентгенологічними ознаками артрозу другої стадії є деформації суглоба, кісткові нарости та звуження міжсуглобової щілини.
Увага:на другій стадії артроз краще піддається лікуванню, ніж на третій, коли допомогти може тільки операція.
При переході в третю стадію болю стають нестерпними і переслідують людину постійно. Щоб хоч якось полегшити стан, доводиться приймати певну позу. Больовий синдром вже не залежить від рухів, і верхня частина руки втрачає здатність до будь-якої активності.
Завершальним етапом плечового артрозу є зрощення кісток у суглобі – кістковий анкілоз, у якому плече перестає рухатися зовсім.
Діагностика
Діагноз «омартроз плечового суглоба» ставиться виходячи з візуальних ознак і результатів рентгенографії. Варто відзначити, що вираженість клінічних симптомів далеко не завжди відповідає тому, що демонструє рентген. Однак деякі закономірності все ж таки існують, тому є кілька діагностичних критеріїв:
- 1 стадія- Суглобова щілина може зберігатися або трохи звужуватися, обов'язково присутні остеофіти;
- 2 стадія- міжсуглобова щілина звужена, спостерігаються виражені кісткові розростання, можливі деформації кісток;
- 3 стадія– суглобова щілина практично не проглядається або зовсім відсутня, остеофіти набувають досить великих розмірів, кістки сильно деформовані та склерозовані, що спричинено підвищенням кісткової щільності.
Найчастіше рентген дозволяє з достовірною точністю поставити діагноз. Іноді його уточнення потрібно додаткове дослідження (МРТ, КТ) чи консультація вузького фахівця – ортопеда, ендокринолога, ревматолога та інших.
Увага:артроз лівого плечового суглоба іноді плутають із серцевою патологією чи подагрою, оскільки симптоматика цих хвороб має деяку схожість. За наявності показань проводять диференціальну діагностику та призначають ЕКГ, біохімічний аналіз крові та коагулограму.
Лікування
Лікування артрозу плечового суглоба може бути медикаментозним та оперативним. Консервативна терапія спрямована на відновлення кровообігу в ураженій ділянці та відновлення хрящової тканини, першочерговим завданням є усунення симптоматики – болю та запалення.
На період лікування рекомендується обмеження навантаження на суглоб. Неприпустимо підняття тяжкості і виконання частих рухів, що повторюються, а також тривале перебування в статичній, нерухомій позі.
Щоб позбавити пацієнта страждань, пов'язаних з болем, призначаються нестероїдні протизапальні засоби. Запальний процес при артрозі спричинений кістковими наростами, які травмують навколосуглобові м'які тканини та ще більше послаблюють хрящ.
Прийом лікарських препаратів із групи НПЗЗ допомагає не тільки зняти хворобливі симптоми, але й розірвати ланцюжок запальної реакції. При необхідності додатково призначаються міорелаксанти для розслаблення м'язів та седативні таблетки.
Для зняття болю та запалення найчастіше використовуються нестероїдні протизапальні препарати. Ці ліки призначаються не тільки у таблетованій формі, а й у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій, ректальних свічок. Ефективно доповнюють лікування засоби місцевої дії – мазі, гелі та креми.
Підбір дозування препаратів та схема прийому здійснюються строго індивідуально залежно від тяжкості симптомів, стадії хвороби та наявності системних порушень. При розвитку реактивного синовіту виконуються внутрішньосуглобові пункції з відкачуванням рідини, що накопичилася, і подальшим введенням кортикостероїдних засобів.
Увага:максимальна кількість гормональних уколів у порожнину суглоба – 4 рази на рік! Занадто часті ін'єкції згубно впливають на хрящ, послаблюють зв'язково-сухожильний апарат, що веде до розболтаності зчленування.
При виражених болях, що супроводжують тяжку стадію артрозу, можуть призначатися опіоїдні анальгетики. Для підвищення больового порогу зазвичай застосовуються препарати, які відпускаються з аптек строго за рецептом лікаря.
Хондропротектори
Відновлення хрящової тканини та уповільнення її подальшої руйнації – ось головна мета терапії артрозу. Хондропротектори успішно з нею справляються, але тільки у тому випадку, коли хвороба не зайшла надто далеко. Лікувати артроз за допомогою цих засобів потрібно протягом кількох місяців, а іноді й років.
Діючими речовинами хондропротекторів є хондроїтин сульфат і глюкозамін, які є аналогами структурних елементів хрящової тканини. Щоб зупинити руйнівний процес, запобігти запаленню та активувати вироблення гіалуронової кислоти, проводяться внутрішньосуглобові ін'єкції.
Саме уколи забезпечують максимальний ефект протягом короткого періоду. Крім того, курс лікувальних ін'єкцій дозволяє знизити дозування ліків із групи НПЗЗ.
Гіалуронова кислота входить до складу синовіальної рідини та відповідає за її в'язкість, що дозволяє кісткам безперешкодно ковзати під час рухів. При остеоартриті концентрація гіалурону в суглобовій рідині суттєво знижується, тому призначаються внутрішньосуглобові уколи з гіалуроновою кислотою.
Місцеві засоби
У комплексній терапії артрозу широко застосовуються засоби місцевої дії, за допомогою яких можна прискорити одужання та запобігти загостренню. Сьогодні в аптеках є безліч різних препаратів, що допомагають позбутися болю та запалення. Вони мають протизапальну, знеболювальну, зігрівальну та хондропротекторну дію.
Визначити, як і чим лікувати артроз у конкретного пацієнта може лише лікар.
Вищеперелічені засоби мають виражений протизапальний та аналгезуючий ефект. Серед засобів зі зігрівальною дією можна відзначити мазі з бджолиною отрутою, екстрактом стручкового перцю, левоментолом, капсаїцином. Хондропротектори можуть призначатися у формі мазей.
Оперативне втручання
Показанням до операції на суглобі є неефективність консервативних методик і тотальне руйнування суглобового хряща. Слід зазначити, що радикальна заміна плечового суглоба потрібно вкрай рідко, на відміну ендопротезування суглобів нижніх кінцівок.
Хірургічне втручання найчастіше проводиться при посттравматичному артрозі. Після перелому кістки можуть зростатися неправильно, що призводить до розвитку деструкції у хрящах та зміни форми кісток. При деформованій головці плечової кістки ендопротезування єдиним способом відновити функцію суглоба.
Існує кілька видів операцій на плечовому суглобі:
- рисерфейсинг (видаляється тільки хрящ, місце якого встановлюється штучний протез);
- однополюсне ендопротезування (геміартропластика) – протезом замінюють або головку плечової кістки, або суглобову лопаткову западину;
- повна заміна суглоба.
Артроз - це хронічне захворювання, яке неухильно прогресує. Проте є низка профілактичних заходів, які допомагають уповільнити патологічний процес. Основною умовою успішної терапії є щадний режим фізичних навантажень. Це не означає повної відмови від рухів, але тривалі та інтенсивні силові вправи абсолютно протипоказані.
При необхідності виконання фізичної роботи необхідно попередньо розім'яти суглоб, зробивши кілька кругових рухів плечима. І лише потім піднімати чи переносити щось важке. У періоди загострень краще відмовитися від подібних експериментів. Особливу увагу слід приділяти будь-яким травмам плеча, своєчасно звертатися до лікаря та лікування. Будьте здорові!